Home

Реклама

---====Nick====---
     От про ратуші я ще не писав (тихо! скоро напишу), хоча назбирав їх предостатньо, сам цього не бажаючи. Але перед тим, як познайомити вправних читачів з терміном ратуша, відійдемо трохи назад, щоб дізнатися про прабабцю нинішніх ратхаусів.
     Бефруа, беффруа — це окрема вежа середньовічного міста, яка потім конструктивно ввійшла в склад ратуші. На початкових етапах на бефруа було покладено функцію вартової споруди, на якій висів набатний дзвін. Звідси й пішло значення бефруа як символу свободи міської комуни. Згодом будівля почала уміщувати в собі зал засідань, арсенал, архів (печатки, хартії та казну), в’язницю та торгові приміщення. А оскільки вежа не в змозі була вмістити усіх приміщень, вони почали з’їжджати в окремий будиночок, споруджуваний, як правило, біля неї. І згодом спричинили до перетворення такого будиночка й бефруа в майбутню ратушу.
     Бефруа практично не збереглися до нашого часу, оскільки у XV столітті міста виконували роль союзників королів у боротьбі за централізовану владу, тому були безкарно знищені як «притулку духу вольності».

     Але все ж дещо збереглося в запасниках Заратустри.
     Про українські бефруа казати — це виголошувати в інет фальшиві вампуки. Тому хватимо трохи західніше і глянемо на бельгійські башти. Насолодіться побаченою мною бефруа містечок Гент (писалося раніше) та Брюґґе. Нагадаю, що гентська бефруа була збудована у 1313–1380 роках і має на сьогоднішній день висоту 118 метрів. Ух!

Вид поночі.



невже під катом ще бефруа??? Не може цього бути!!! )


 

Я упал[о] с радикала

  • 24 Ноя, 2009 at 7:53 PM
---====Nick====---
Нині відвалився ццц.радикал.ру :(
Пріскорбно. Фотки стали «хрестиками» :(


Треба почати окроплювання хостінга «живою водою». Або ще якимось чином магічно втрутитися.
Ну, може, хоч з бубнами потанцювати :)



Анекдот на додачу.
— Слушай, а ты любиш радикала?
— Извини, ради чего?



UPD: гугл каже, що якісь пуско-наладочні роботи.

UPD2
: уже частково працює :)

Про антиvirus

  • 21 Ноя, 2009 at 2:19 PM
Anstrengung
Вже й раніше став помічати одну особливість, а сьогодні — переконався на всі 100%. Якщо в системі є вірус, починає глючити The Bat.
---====Nick====---
     Нині поведемо мову про флюгери. Хоча їх і можна часто зустріти в архітектурі міст, це скорше метеоприлад, ніж елемент архітектури як такий. Принаймні «Архитектурный словарь» про флюгер не знає ні слова, а «Архитектурный справочник» показує як конструктивний елемент будівлі.
     Флюгер — метеоприлад, який визначає напрямок вітру (в деяких випадках — ще й швидкість). У Росії до XVIII століття використовувалися терміни «прапор», «прапоріца». Або ще можна почути «флюгель».
     У цей час, тобто в XVIII столітті, флюгери набули найбільшого поширення, оскільки на них була покладена роль захисту будівлі від влучання блискавок та деякого пророкування погоди.  Дев’ятнадцяте століття охарактеризувалося втратою флюгерами своєї функціональної сторони: у побут прийшли більш точні прилади, як-от барометр, для визначення й передбачення погодних станів; а також люди почали все менше залежати від погодних умов у зв’язку з удосконаленням житлових та робочих будівель.
     Нова віха розвитку флюгерів випала на 1870–1920 роки, коли стрімко почали відроджуватися міста. На відміну від первісної своєї ролі флюгери почали ставати прикрасами домів, заводів, фабрик. Вони були виконані з мотивами тої будівлі, яку прикрашали: це могли бути герби, вензеля, абревіатури, роки.
     Зараз найбільший флюгер знаходиться в місті Монтег’ю (Мічіган, США), його висота 14,6 м та довжина 4,3 м, вага — майже 2 тони.


     Такого великого монтег’юшного я вам не покажу, а от франківський флюгер (будівля колишнього товариства «Сокіл»)  — будь ласка, дивіться. Ну і ще в добавок (під катом) гляньте на нюрнберзький флюгерець. То німецька цяцька :о


     UPD: До речі, я раніше вже викладав пости з флюгерами. Також є постійно діючий теґ флюгер.


 


а який флюгер в Нюрнбергу? )
 
 
---====Nick====---
     Вітраж — пано зі скла або іншого світлопропускного матеріалу, яким виповнено віконний або дверний отвір. Вітраж може виконуватися в орнаментній або сюжетній техніці. Раніше, ще до появи скла, в римських базиліках використовувалися для приглушення денного світла алебастр та селеніт. У Х–ХІІ столітті в романських та готичних храмах уже стали з’являтися сюжетні композиції, які були виконані з використанням кольорового та розписного скла на утримуючих свинцевих смужках. Враховуючи високу вартість, вітражі храму часто ставали подарунком багатого вельможі або цілої корпорації. Тому сюжет на ньому хай навіть і був на тему житія святих, проте з прив’язкою до даруючої сторони. Часто десь збоку, не надто вирізняючись, можна було побачити особу донатора (так, це саме так називається). У часи епохи Відродження вітражі частіше виконували в техніці живопису на склі. Використовувалася техніка видряпування на помальованому склі. На вітражі, які були в цей час диковинкою, приїжджали дивитися звідусіль, як на чудо.
     У XVII столітті з’являються камерні вітражі, які прикрашають житлові приміщення. Вони, як правило, однотонні і зі світськими сюжетами.
     Відомим підприємством Європи, який виготовляв вітражі у XVIII—XIX столітті на замовлення церков та соборів, був «Заклад живопису на склі» при Королівській фарфоровій мануфактурі (Königlich Bayrische Hofglasmalerei) у Мюнхені.
     Сучасні вітражі використовують товсте колоте скло, кольорові дзеркала, монолітне скло з розписом спеченими фарбами, трьохшарове органічне скло.
     Нині виділяються декілька різних типів вітражів в залежності від техніки виконання:
   ╠  Класичний вітраж — утворений шматками скла, які утримуються перегородками з м’якого металу чи пластику;
   ╠  Накладний вітраж — утворений методом ф’юзингу, деколи наклеюванням елементів на основу та спіканням їх у печі;
   ╠  Розписний вітраж — на поверхню скла наносять малюнок прозорими фарбами;
   ╠  Плівковий вітраж — на поверхню скла наклеюється свинцева стрічка і різнокольорова самоклеюча плівка.
   ╠  Комбінований вітраж — коли все накупу.

     Отож, нині Заратустра покаже вам вітражі з собору Святого Вітта, що у Празі. Ви побачите як поодинокі вікна з вітражами, так і цілі засклені абсидні та капельні частини. Вітражі були розроблені в ХХ столітті художниками Альфонсом Мухою та Максом Швабінскі.





...а ще трошки вітражів не завадить? )

 
---====Nick====---
     Отож, варто почитати ще трохи культурно-духовних сторінок Вільнюса, якими буде так багато дана розповідь. Я гадаю, ви вже встигли осилити першу частину донесхочу, в якій коротко було розказано про Катедральну площу, замок Гедиміна та все решта, що теж може бути причетним шаблонно до Гедимінаса. Отож, продовжу розповідь, незважаючи на штурханину туристів, які шмигляли з кадру в кадр, штовхаючись, натикаючись на нас, вибачаючись та продовжуючи дальше своє орієнтування по місту. Ми далі блукали черевом Вільнюса, столицею Литви.


Променад Старим містом Вільніус.



пРодоВжуЄмо тУриСтичНу іНваЗію... )

 
---====Nick====---
     Едікула — ніша, обрамлена парою колон (див. фотку), які опираються на основу (п’єдистал), та увінчана зверху фронтоном. Як правило, в едікулах розміщують фігурки святих (практика Древнього Риму), Діви Марії, Ісуса Христа, апостолів. Можуть ще розміщувати урни з прахом, якщо едікула знаходиться на надгробку. Римляни едікулами називали окремі кімнатки або цілі культові будівлi. До нас же дійшло вже метаморфізоване поняття, надто спрощене й вміру вдекороване.
     Ілюструю приклад едікули з чітко вираженими колонами, стрільчастим фронтоном, п’єдисталом з обломом скоцією на костелі в селі Турильче (Борщівський р-н, Тернопілля).
     Під катом показано, де саме на фасаді потрібно шукати едікули, якщо поруч немає Заратустри.




відходимо на 87 метрів )
 
---====Nick====---

     Які асоціації виникають, коли мова йде про Прибалтику, а особливо — про Вільнюс? Шпроти? Бурштин? Варто розширити свій совковий стереотип.
     Вільнюс — це щось більше, ніж просто знекровлене засоюззя, це щось не зрівняне з досі баченим. Найбільше місто Східної Європи десь в глибинах вулиць має свого Мінотавра під назвою «туристична цікавість». Блукати цим лабіринтом можна безкінечно, по декілька разів вертатися на те саме місце, раптом виходити зовсім не там, відшуковуючи при цьому щось завжди нове. Певно, в цьому і є найбільша заслуга міста Гедиміна. Нехитрий, наче пиріжок з варенням, тут немає абсолютно ніякого урбопланування, безлад провулків, поворотів, двориків. І все старе, перебруковано-перереставроване, така вчаровуюча ненав’язлива невблаганність кожної миті. Ось тут щось уже штучно підмальоване і вилизане, а повернеш за ріг — і картина різко міняється: облупленими стінами дивиться якась кам’яниця, якийсь обписаний дім, а далі за ними — кишки бетонних модернових кварталів. Ніяких аж суперсько-мегацікавинок — ну декілька є все-таки — тому можна просто лазити, нишпорити, піднімати голову вгору, знаходити вуличні кафешки, з цінниками в лíтах, лавки з якимись виробами народних умільців. А потім піднятися нагору і глянути вниз, — тотальна безтямність! Суміш усього і водночас нічого. Утопічні історицизми легенд, комунізм десь глибоко в іржі, християнські догми і панацейні мантри. Ось такий Вільнюс! В дрібницях і панорамі, з гори і з житлового кварталу. Він різний, він унікальний, він просто Вільнюс. І тут, повірте, не до карикатур!


Вид з на Старе місто з воріт Субачяус.




     Вільнюс — єдина європейська столиця, яка стоїть на межі двох найдревніших цивілізацій — латинської та візантійської. У місті багатовікової та багатогранної культури здавна живе дух толерантності до різних народів і націй. Ще б пак, там стільки різноконфесійних, різнорелігійних споруд, що це тільки є підтвердженням доброї шани кожного.
     Вільнюс уперше був згаданий у письмових джерелах у 1323 році, а вже до XV століття він виростає у велике, гарне середньовічне місто, спадщина якого вчаровує мене й нині. Певно, не тільки мене.


Блік на проспект Гедимінаса.



     Гордість Вільнюса — архітектура Старого міста. Найбільше у Східній і Центральній Європі барочне Старе місто (360 га) зберегло й донині мережу середньовічних вуличок і характерні простори, а своїми будівлями в стилі італійського бароко він нагадує найкращі древні міста Італії. Башти, які своїми шпилями стрімголов тікають в небо — це вже спадщина литовської школи бароко. Старе місто, яке вигідно розташувалося в амфітеатрі прекрасного пейзажу, з 1994 року входить до світової спадщини ЮНЕСКО.


От же ж... Спробуй таку красу не занести в ЮНЕСКО!



     Столиця Литви — одне з найкращих міст Старого світу. То тут, то там, як протуберанці на Сонці, на горизонті з’являються сивий середньовічний дід-костел, сучасна модернова будівля експоцентру, зручна кафешка чи молодіжний танець просто на площі, на живо. 


Погляд в небо в одному з двориків.




...а далі просто красоти, Заратустро! Починаємо читати!!! )

---====Nick====---
     Які асоціації виникають, коли мова йде про Прибалтику, а особливо — про Вільнюс? Шпроти? Бурштин? Варто розширити свій совковий стереотип. Він давно вже втратив актуальність, обважнів в розчахнутих очах європейця. Варто відкинути свої зашмаркані табу і спробувати Прибалтику на зуб! А ще краще — в сеансах групової терапії!
     Вільнюс — це щось більше, ніж просто знекровлене засоюззя, це щось не зрівнянне з досі баченим...


Клаптик-шнітт. Vilnius.
 
 
     Яким постало це податливе місто в очах Заратустри )


Tags:

---====Nick====---
     Жірандоль (жирандоля) — настінний фігурний багаторіжковий підсвічник. Часто такі канделябри прикрашалися фігурами або декорувалися простими формами (листям, гілочками, пелюстками). Жірандоль отримав поширення у Франції в XVII столітті, звідки мода перекинулася й на всю Європу.
     Для демонстрації цього архітектурного елементу (так, це архітектура, хто не знає!) дозволю собі викласти наглядні картинки з Єкатєрінінського палацу в Царському Селі (Пушкіно, Росія).








Заратустро, запали жірандоль )
 

Er geht «na prü»

  • 12 Ноя, 2009 at 1:31 PM
---====Nick====---
o.W.






 

Profile

---====Nick====---
[info]nick_coll
nick_coll

Latest Month

Ноябрь 2009
Вс Пн Вт Ср Чт Пт Сб
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Tags

Разработано LiveJournal.com
Designed by [info]chasethestars